Світловий рік - це 9,5 трильйонів км, які долає світло за один рік. Саме так науковці вимірюють відстань від Землі до інших космічних об'єктів.
Сузір'я Скульптор та галактика NGC 55 та спіральна NGC 300 знаходяться на відстані 6-8 млн. світлових років від нас. Як і Срібна Монета - NGC 253. Ще далі спіральна група M81 - за 12 млн. світлових років. Її сусідом є галактика M82 - вогняна буря народження зірок.
Цефеїди осіли також у галактиці NGC 4945, яка знаходиться за майже 13 млн. світлових років. Ще далі - Центавра А, найбільша галактика групи Центавра.
Центавра А - це злиття двох галактик. Воно розтягнулось на 13-15 млн. світлових років. До нього ввійшла прекрасна спіраль М83. Ще майже вдвічі далі - маленька група Лев-1. M91 за 52 млн. світлових років - спіраль з перемичкою. Трохи далі звичайна спіраль - М100.
На відстані 55 млн. світлових років - скупчення галактик Діва.
Це центр надскупчення, до якого входить Чумацький Шлях. Тут, головним чином, еліптичні галактики як, до прикладу, М60 та велетенський еліпс М87 - тут зірок у 50 разів більше, аніж у Чумацькому Шляху.
Але коливання цефеїди вже не можливо побачити поза галактикою, що за 98 млн. світлових років. Тому потрібна нова "стандартна свічка".
Коли вибухнула зірка у цій галактиці, відстань до неї вирахували за допомогою цефеїди. Так само і тут. Обидві галактики знаходяться за 39 млн. світлових років. Вибухи були надновими типу 1А - нова "стандартна свічка".
Вони відбуваються там, де білі карлики витягуються матерію із червоних гігантів. Коли карлик стає в 1,4 рази більшим від Сонця, стається вибух, який має стандартну істинну яскравість.
Виявивши наднові типу 1А поблизу цефеїди, можна виміряти відстань до таких вибухів, які знаходяться у сотні разів далі. Таким способом підтвердили, що дистанція до галактик надскупчення Гідра-Центавра - 150-160 млн. світлових років.
Телескоп на горі Вілсон колись був найбільшим у світі. Наприкінці 1920-их ним користувався американець Едвін Хаббл, аби збирати світло від далеких галактик. Він зробив значне відкриття.
Хаббл вивчив світловий підпис галактик - їхній спектр. У ньому було багато ліній, які у більшості галактик були зміщені до червоного краю. Здавалось, що, чим тьмяніша галактика, - відтак, що далі вона є - тим більше її зміщення до червоної границі спектра.
Хаббл зрозумів - це означає розширення Всесвіту. І саме космос, а не галактики, збільшувався, розтягуючи їх таким чином. Внаслідок такого розширення світло від галактик розтягується до червоного краю спектра. Закон Хаббла: червоне зміщення віддалених об'єктів пропорційно їхній відстані від спостерігача.
За допомогою червоного зміщення можна виміряти відстань до галактик, які знаходяться за більш ніж мільярд світлових років.
Із Землі діаметр цієї частини неба становить 1/10 місячного. Дивлячись ніби через соломинку, заглядаємо далі в космос та повертаємось назад у часі. Це не анімація, а зображення, яке зробив телескоп "Хаббл" з витримкою понад мільйон секунд. Що глибше заглядаємо, тим більше повертаємось назад у часі.
У цій частині "Хаббл" зафіксував 10 тис. галактик. Найдальша знаходиться за 13 млрд. світлових років від нас - ранній Всесвіт. Дистанцію та вік визначили за допомогою саме червоного зміщення.
Також в розділі:
|
