Космічний телескоп "Хаббл". Його дзеркало діаметром 2,4 м знаходиться на висоті 600 км. Апарат робить пречудові фотографії.
Адже відсутність атмосферного спотворення більше ніж просто компенсує скромні розміри дзеркала. "Хаббл" запустили у 1990 році на борту шатла. Регулярні місії обслуговували та ремонтували телескоп і корегували його орбіту.
Місія, яка відбулась у 2002 році, була досить складною. Після стикування "Хаббл" помістили у вантажний відсік шатла. Спочатку склали сонячні батареї - джерело енергії "Хаббл". Їх замінили. Нові жорсткі панелі ефективніші за старі - менші за розмірами, але виробляють більше електрики.
Далі у корпусі "Хаббла" оглянули несправний вузол розподілу енергії. Демонтували і також замінили.
Все робилось вручну, за допомогою спеціальних інструментів. Нелегке завдання у рукавицях.
Наступним завданням був демонтаж старого приладу - Камери зйомок тьмяних об'єктів. Її замінили на ACS (Advanced Camera for Surveys) - Вдосконалену оглядову камеру.
Останнім етапом є заміна несправного охолоджувача у NICMOS (Near Infrared Camera and Multi-Object Spectrometer) - Камері та мульти-об'єктному спектрометрі коло-інфрачервоного діапазону.
Після завершення місії "Хаббл" доправили на вищу орбіту і відпустили у відкритий космос.
Погляньте на зображення, які зробив NICMOS.
Та ACS.
А ці фотографії молодих галактик отримали завдяки поєднанню зображень від обох приладів.
"Хаббл" обробляє зображення за допомогою пристроїв позаду первинного дзеркала. Вхідне світло відбивається від нього на вторинне, потім повертається назад через отвір - до інструментів.
Наземна астрономія не здає позицїй. VLT (Very Large Telescope) - Дуже великий телескоп - це чотири великі дзеркала.
Одне з них - 20-тонне дзеркало понад 8 м у діаметрі та 17 см завтовшки, розташоване та відполіроване з точністю 10 нанометрів.
Аби зберегти точність кривизни, кожна дзеркало має 150 опор. Це крихітні комп'ютеризовані приводи, які підтримують оптимальну форму дзеркальної поверхні. "Розумні" опори компенсують зміну ваги, коли дзеркала, стежачи за небом, повертаються. Таку техніку називають активною оптикою.
Іншою проблемою є спотворення вхідного світла під час проходження нашою турбулентною атмосферою. Результатом є розмиті зображення зірок.
У VLT цю проблему вирішили, розташувавши приводи під кожним вторинним дзеркалом. Вони "відчувають" спотворення вхідного світла та відповідно деформують поверхню дзеркала. Хвилясте проміння випрямляється. Тому зображення, які робить VLT, дуже чіткі.
Раніше так можна було сказати лише про фотографії, зроблені космічним апаратом "Хаббл".
Порівняйте зображення однієї і тієї ж зірки. Це "Хаббл".
А це - VLT.
Завдяки адаптивній оптиці VLT, фотографії, зроблені на Землі, нічим не поступаються зробленим у космосі.
Зображення з обох телескопів "Кека" поєднуються, аби отримати ефект значно більшого приладу. Але VLT дає кращий результат. Він поєднує світло від чотирьох великих телескопів з чотирма меншими. Результатом є зображення, яке можна отримати за допомогою дзеркала діаметром понад 16 м. Око велетня...
Але є і супервелетень - OWL (Overwhelmingly Large Telescope), Надзвичайно великий телескоп. Око, діаметром 100 м, спостерігатиме за небом.
Цей міжнародний проект все ще на етапі планування. OWL - надзвичайно велетенський та амбітний, і місце для нього вченим ще треба знайти. Завдання - знімати планети довкола зірок. Телескоп побачить народження ранніх галактик. OWL може бути настільки важливим для науки, як перший телескоп Галілео.
Також в розділі:
|
