Наше Сонце - середня зірка з життєвим циклом у 10 млрд. років, і вона не горить.
Всередині ядерний реактор перетворює гідроген на гелій.
Під час цієї ключової реакції, яка відбувається при 15 млн. градусів за Цельсієм, злиття ядер вивільняє 4 млн. тон маси щосекунди. Ця енергія підтримує світіння Сонця.
Але якось, коли гідроген в ядрі закінчиться, наше світило змінить свій колір і стане помаранчевим. Такі зірки називають червоними гігантами, вони вмирають.
Витративши весь запас гідрогену в ядрі, зоря збільшується у сотню разів, роздмухуючи газову оболонку.
Кільця довкола називаються планетарною туманністю, адже вважають, що довкола зірки - планети.
Через 5 млрд. років така доля чекатиме й на Сонце.
Після того, як закінчиться гідроген, Сонце стане нестабільним і збільшиться. Спочатку воно поглине Меркурій, потім Венеру. Всередині зірки гелій плавитиметься у карбон. Газові оболонки вириватимуться у космос. Сонце стане червоним гігантом. Земля, ймовірно, витримає, але стане вуглинкою.
Врешті-решт, здувши зовнішню оболонку, стиснене ядро вибухне. Сонце перетвориться на тліючу вуглинку - білого карлика.
Середня зірка, як наше Сонце, живе значно довше, аніж масивніші. Порівняймо її із втричі масивнішою зіркою. Спочатку все як завжди - гідроген перетворюється на гелій. Потім, коли закінчується гідроген, гелій перетворюється у карбон. Реакція відбувається при 100 млн. градусів, і є головним джерелом енергії у короткому та божевільному житті гіганта.
Ось зірка в п'ятнадцятеро більша від Сонця.
Знову, як і менші світила, супергігант плавить гідроген у гелій. Потім гелій у карбон. А потім карбон плавиться у неон та магній. Як тільки вони закінчаться - у важчі елементи. При температурі 3 млрд. градусів, коли закінчиться запас заліза… все завершується.
Вибух - наднова. Він може бути таким ж яскравим, як галактика, адже це викид розпечених уламків. Глибоко всередині - залишок із направленим випромінюванням. Стиснений до 20 км; лише одна його крупинка важитиме мільйон тон.
Ядро супергіганта стає нейтронною зіркою - пульсаром, який обертається багато разів на секунду.
Крабоподібна туманність є залишком наднової. Вибух, внаслідок якого вона утворилась, бачили у Китаї у 1054 році. У центрі Краба з нейтронної зірки все ще випромінюються кільця матеріалу. Ось зйомки, зроблені космічним телескопом "Хаббл".
Це графічне зображення Крабової нейтронної зірки, яка викидає матеріал. Вона утворює кільце довкола себе, схоже на бублик.
Нейтронна зірка витягує матеріал із звичайної зірки. Речовина, розбиваючись об поверхню, спричиняє супервибух. За 3 години це продукує більше енергії, аніж Сонце за 100 років.
Завдяки вивченню цих вибухів, вчені виявили нейтронну зірку, яку обертається сотні разів за секунду.
Наша Галактика переповнена такими чудесами, і не лише тут, у туманності Кіля. Ось найбільша із відомих зірок - Ета Кіля.
Вона масивніша від Сонця близько у 100 разів. Ця зірка вже викидає речовину. Очікується наднова.
Але цього разу колосальний вибух стисне ядро більше, аніж нейтронну зірку. Може утворитись чорна діра.
Наднові є джерелом життєвої сили нашої Галактики. Їхні уламки та ударні хвилі допомагають утворитись новим зіркам. А хімічні елементи, викинуті у космос, є складовими кожної планети та кожного з нас.
Наша Галактика, Чумацький Шлях - є лише однією із, ймовірно, 50 мільярдів, які утворюють Всесвіт.
Також в розділі:
|
