Кисла чи лужна реакція? Піт може багато розповісти про стан здоров'я людини. А його склад залежить від вмісту різних речовин в крові. Європейські вчені аналізують безперервне виділення поту в режимі реального часу.
Біохімічні сенсори, прикріплені до людини, яка займається спортом, аналізують краплі поту на вміст в ньому кислот, солей, лугів і вимірюють температуру.
Дейрдре Морріс (інженер-біохімік Дублінського університету): “Ми беремо частину тканини і розміщуємо в ній невеличкий канал. У цей канал ми вставляємо давачі pH, провідності, натрію та температури. З часом склад поту змінюється, і тому важливо робити аналіз. Це доволі важко. В нашій системі ми розміщуємо абсорбент на виході з каналу таким чином, щоби піт, який щойно виділився, надходив постійно і аналізувати його у той час, як людина перебуває у русі. Досі це було неможливим“.
Європейський проект Biotex вже сьогодні називають новим витком в ері "розумного одягу". Спортивна індустрія буде однією з перших, хто скористає, до прикладу, зі взуття чи футболок, оснащених біосенсорами. Однак новація покликана доповнювати традиційні методи обстеження, а не повністю замінити їх.
Дейрдре Морріс (інженер-біохімік Дублінського університету): “Для багатьох людей це набагато приємніше, ніж, скажімо, робити аналіз крові. Багатьох це дратує, а дехто після здачі крові відчуває слабкість. В майбутньому ми сподіваємося вшити нашу систему у футболки та доповнити її й іншими давачами. Це дозволить нам мати повну картину стану здоров'я людини, яка займається спортом“.
Перша сфера для застосування біосенсорів - професійний спорт. З їх допомогою тренери можуть слідкувати за рівнем води в організмі своїх підопічних, виявляти аномалії в обміні речовин. Зі слів експерта в області спортивних наук, це має велике значення.
Ніалл Мойна (професор спортивних наук Дублінського університету): “Це, насправді, - перше покоління сенсорів, і я думаю, що воно здійснить революцію в підготовці та тренуванні наших спортивних команд. В нас буде можливість слідкувати за станом здоров'я кожного гравця, виявляти зниження фізичних можливостей, причому зробити це можна буде значно раніше у ході матчу, щоби потім зробити заміну чи змінити позицію гравця на полі. Ми зможемо слідкувати за фізичним станом гравців в реальному часі“.
Окрім спорту цю нову технологію можна використовувати для людей, які страждають на такі захворювання, як діабет та муковісцидоз. Це дозволить контролювати їхні біохімічні дані на відстані. Перспективи є великими, але вченим доводиться долати численні перешкоди.
Кім Лау (доктор хімії Дублінського університету): “Текстиль надто м'який, електроніка тверда, хімічні продукти будуть мінятися, оскільки вони не надто стійкі, інтегрувати усе це в одяг, щоб вимірювати активну діяльність, складно. Кращий засіб для того, аби зменшити розмір системи - це зробити саму тканину безпосереднім сенсором замість того, щоб інтегрувати сенсор в тканину. Через 10 років на ринок надійдуть прилади, які зможуть аналізувати піт, слину, а може навіть і сльози“.
А ми з Дубліна перенесемось в німецький Бремен, де вчені також займаються розробкою технологічних новинок, інтегрованих в одяг. Отже, портативні технології, що дозволяють виконати фізичне завдання при взаємодії з комп'ютером. Мета - полегшити щоденне життя працівників. Високотехнологічний арсенал тестують на різноманітних професіях.
Одна з дослідних областей застосування - служби порятунку. В одяг та взуття пожежників інтегрували різні сенсори. Бездротовий комп'ютерний зв'язок дозволяє, наприклад, в умовах обмеженої видимості виявити токсичний дим. В експериментах прийняли участь рятівники кількох європейських служб.
Міхаель Лаво (менеджер проекту Wearitatwork): “Ми повинні були зрозуміти, що вони відчувають під час роботи, в чому полягають їхні проблеми. Ми повинні розуміти їхню роботу, тому ми побували на навчанні пожежників і взяли участь в тренуваннях, до прикладу, паризької пожежної команди, щоб зрозуміти, як насправді вони готуються до рятувальних операцій“.
Ця нова форма взаємодії між людиною та комп'ютером не повинна утруднювати повсякденне життя користувача, навпаки, вона повинна йому допомагати, надаючи корисну інформацію чи попереджаючи про ймовірні помилки. В цих лабораторіях випробовують технології майбутнього.
Рюдіґер Ляйбрандт (Бременський університет): “Вліво, вправо, прямо, так, ні, вверх, вниз - усе задумано таким чином, щоб взагалі не утруднювати рух. Я можу рухати рукою догори чи в сторони з певною швидкістю. Це наш так званий "тренажер хот-ваєр". В окулярів, які я використовую є невеликий екран. Зараз я бачу те ж саме, що й ви на комп'ютері, відповідно я намагаюся робити дві речі одночасно: переміщати це кільце вперед і відповідати на питання, які з'являються на моєму екрані“.
Усього лише технологічна новинка чи необхідний засіб в майбутньому? Як би там не було, до біохімічних сенсорів, інтегрованих в одяг та взуття не легко буде призвичаїтись, не зважаючи на їхню користь.
Також в розділі:
|
